Майно дітей
Сімейний кодекс України (далі СК України) проголосив принцип роздільності майна батьків і дітей (ст.173), залишив невизначеним правове становище батьків щодо майна їхніх дітей. Згідно ст. 177 СК України, якщо у малолітньої дитини є майно батьки управляють ним без спеціального на те повноваження.
Порядок управління майном дитини СК не передбачений. Але в Цивільному кодексі є перелік угод які опікун має право вчиняти від імені дитини, але з дозволу органу опіки та піклування, а також тих угод, які він не має права здійснювати.
Ст. 177 СК України обмежує дії одного з батьків з управління майном дитини.
Виходячи зі змісту ст. 177 СК України, для малолітньої дитини не залишається жодного шансу на захист свого права власності. Один з батьків не має можливості протидіяти діям іншого, коли він відсутній через будь-які причини - перебуває в місцях позбавлення волі або на тривалому лікуванні і т.п. через те, що при здійсненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається що він діє за згодою другого з батьків.
Згідно ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, відчуження житла, видавати письмові зобов'язання ..........
Крім того, п. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлює, що вимога про визнання недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Ст. 27 Конвенції про права дитини надає кожній дитині право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.