Захист прав дітей
Фундаментальним елементом системи сімейних відносин є захист прав дітей. У конвенції ООН про захист прав дітей 1989 року поданий великий каталог прав дитини.
Конвенція про права дитини є обов'язковою для виконання державами, які її ратифікували.
Згідно Конвенції дитиною є особа, яка не досягла 18-річного віку.
Скорочений каталог прав виглядає таким чином:
- право на життя, виживання і вільний розвиток;
- право на прізвище і ім'я; - право на придбання громадянства;
- право знати своїх батьків і користуватися їх турботою;
- право не розлучатися з батьком всупереч їх бажанням;
- право підтримувати контакти з обома батьками;
- право на возз'єднання з сім'єю, яка знаходиться в іншій країні;
- право вільно залишати будь-яку державу і повертатися в свою країну;
- право вільно висловлювати свої думки з усіх питань;
- право на захист у випадку незаконного переміщення та повернення з-за кордону;
- право вільно висловлювати свої думки з усіх питань;
- право на інформацію, що сприяє добробуту дитини;
- право на користування послугами системи охорони здоров'я;
- право користуватися благами соціального забезпечення;
- право на освіту;
- право на відпочинок і розваги;
- право на захист від економічної експлуатації;
- право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами, психотропними речовинами, від усіх форм сексуальної експлуатації;
- право на гуманне поводження, на захист від незаконного та довічного позбавлення волі для дітей, які перебувають у конфлікті з законом.
Зазначені права були закріплені в українських законодавчих актах, основними з яких є Конституція, Сімейний кодекс України, Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про освіту», Закон України «Про громадянство України» і т.п.
У Сімейному кодексі України є норми, які регулюють особисті відносини батьків та дітей, а також сприяють формуванню дитини як особистості.
