Примусове виконання рішення про відібрання дитини
08.07.2013 р Міністерством юстиції України було видано лист, в якому роз'яснюється порядок примусового виконання рішення про відібрання дитини.
Порядок примусового відібрання дитини
Право дитини жити нерозлучно зі своїми батьками є одним з основних і підлягає охороні. Дане питання в міжнародній правовій площині регулюється статтею 9 Конвенції ООН про права дитини.
Ніхто не може розлучити дитину і його батьків за винятком випадків, коли спеціальні компетентні органи визначають, що ця дія відповідає інтересам дитини. Таке рішення можливо, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною, не піклуються про неї або ж випадки роздільного проживання батьків, що служить причиною прийняття рішення щодо того, де буде проживати дитина.
На державному рівні такі питання регулюються в Сімейному кодексі України, а саме, ч. 1 статті 162. Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків або інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі, способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення його на попереднє місцем проживання.
Згідно Закону «Про примусове провадження», під час примусового виконання рішення суду про відібрання дитини обов'язковою умовою для проведення виконавчих дій є присутність особи, якій дитина передається на виховання, і представників органів опіки та піклування (стаття 77 зазначеного Закону).
У своєму листі представники Міністерства юстиції України підкреслюють, що відповідно до пункту 8.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, при виконанні рішення про відібрання дитини не допускається застосування до дитини заходів фізичного впливу.
Повернення дитини до іноземної держави
Також, звертається увага на порядок відібрання дитини і повернення його в іноземну державу. Подібні питання регулюються Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року і Порядком виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.
