Право контакту батька з дитиною, який живе в іншій країні
Розставання дитини з одним з батьків або родичами може статися внаслідок переїзду в інше місто або країну. Але, не дивлячись на всі обставини, дитина має повне право на спілкування з батьками, родичами.
Забезпечити таке право можливо, наприклад, використовуючи форму транскордонного контакту (тобто на виїзд дитини на обмежений строк часу за кордон), але практика повна прикладів, коли внаслідок таких дій, дитина просто не повертається до місця постійного проживання, або той із батьків, який живе окремо, прагне встановити спілкування на постійній основі.
Визначення загальних принципів, що застосовуються при регулюванні відносин між дітьми і їх батьками, а також іншими особами, що мають сімейні зв'язки з дітьми, гарантій для забезпечення належного здійснення контакту і негайного повернення дітей після закінчення контакту, а також сприяння компетентних органів є основним предметом міжнародної Конвенції про контакт з дітьми, яка була ратифікована Верховною Радою
України 20 вересня 2006 року й набула чинності 1 квітня 2007 року. Норми конвенції дозволяють вирішувати питання, пов'язані з реалізацією права на контакт. Відповідно до Конвенції, контакт - це перебування дитини протягом певного часу з батьками, а також з іншими особами, що мають сімейні зв'язки з дитиною, але не живуть з ним, або зустріч з зазначеними особами.
У Конвенції сформульовані запобіжні заходи щодо контакту з дитиною. Також домовленість забезпечує гарантії виконання рішень для забезпечення повернення дитини чи запобігання її незаконного переміщення.
Запобіжні заходи та гарантії можуть містити: спостереження за контактом; обов'язок сплатити витрати, які виникли внаслідок переїзду і проживання дитини, а також, в певних випадках, і витрати особи яка супроводжувала дитину; покладання штрафу на особу з яким проживає дитина постійно, в разі відмови виконати рішення про контакт, а також інші запобіжні заходи представлені Конвенцією.
Сімейний кодекс України (далі - СКУ) також передбачає деякі гарантії пов'язані із забезпеченням права на контакт з дитиною. Наприклад, ст.153
СКУ, постановляє: батько, мати, дитина мають право на безперешкодне спілкування. В ч.3 ст.157 СКУ, йдеться, що той з батьків, з ким живе дитина, не має права перешкоджати тому, хто живе окремо, у спілкуванні з дитиною. При бажанні батьків, згідно ч.4 ст. 157 СКУ, особи можуть укласти письмовий договір щодо здійснення батьківських прав та виконанні обов'язків тим з них, хто живе окремо.
Якщо дитину не було повернено після закінчення транскордонного контакту, то спеціально уповноважені органи забезпечують негайне повернення дитини. Дії відбуваються на підставі норм міжнародного та внутрішнього законодавства країни, де проживала дитина.
Конвенція про контакт забезпечує можливість реалізації прав людини на спілкування з дітьми або родичами, які проживають в іншій країні.
