Відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав

Права дитини закріплені Сімейним кодексом України, а саме Розділом III «Права та обов'язки матері, батька і дитини».

Зокрема своє закріплення знайшли норми про забезпечення прав дитини при визначенні його походження, також особисті нематеріальні права дітей і кореспондуючі їм обов'язки батьків, права дітей на майно, на утримання.

Про права дитини ми згадуємо також в тих частих випадках, коли батьки з тих чи інших причин розривають шлюб і виникає необхідність визначитися з подальшою долею чада, починаючи з визначення місця проживання останнього і закінчуючи розміром аліментів, сплачуваних одним з батьків іншому на користь їх спільну дитину . Однак на цьому питання з приводу дотримання і забезпечення прав дітей не закінчуються.

У сучасному житті існують ситуації, коли дитина змушена розлучиться зі своїми батьками або з одним з них зовсім не через їх розлучення. Одним з таких випадків є відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення останніх батьківських прав.

Сімейним кодексом передбачено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 зазначеного Кодексу, а саме: коли батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; в будь-якому вигляді експлуатують дитину, примушують її займатися жебрацтвом та бродяжництвом, а також в інших випадках, коли спільне життя дитини з батьками є небезпечним для його життя, здоров'я і морального виховання. У цьому випадку дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Як правило, відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав носить характер тимчасового заходу, тому якщо відпадуть причини чи обставини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. При цьому обов'язково враховуються інтереси дитини і її думка.