Моторошні історії: в пошуках телевізора
Час для нової моторошної історії. Як слідчий відправив мене за телевізором. У 2004 році я проходив практику у військовій прокуратурі Київського гарнізону.
Слідчий, до якого я був прикріплений, уже завершував зібрання матеріалів справи з деякими нюансами, і йому здалося, що було б добре все ж таки вписати серійний номер телевізора, на який було накладено арешт. По цій справі, як ви розумієте, він відправив мене до цього підозрюваного додому, щоб я переписав цей серійний номер телевізора. Я уже був натренований роздачею повісток сотнями по всьому місту і тому думав, що я легко...
...справлюсь із цією задачею. Однак, я не знав, що мене чекає насправді. Коли я з'явився в квартиру цього чоловіка і натиснув на дзвінок, він відкрив двері, бувши оголеним, мокрим і тільки прикритим рушником. І буквально одразу в цю мить відкрилися двері ванни, і вийшов ще один голий чоловік, також обгортаний рушником. У мене потемніло в очах. Я навіть не знав, як реагувати на це всіє діло, адже мені спало на думку, що вони приймали ванну разом. Також мені було дуже не по собі при думці про те, що я муситиму підійти до телевізора, стоячи спиною до них...
...щоб переписати серійний номер. Проте, як ви розумієте, я зібрався із силами та швидко це зробив. Я повернувся в прокуратуру не через вікно восьмого поверху цієї квартири, а вийшовши через двері.
А як у вас буває: чи трапляються ситуації, коли ви боялись чогось, що ніколи не трапилось? Як часто ви стикаєтеся із тим, що боїтеся чогось, що взагалі ніколи не відбувається?
