Які види уваги у судді
У психології увага давно вивчена як складний когнітивний процес. У судовому процесі вона працює інакше, ніж у людей на кухні, бо включена у процедурну логіку та когнітивну економію судді. Розгляну види уваги і поміркую як ми з вами можемо перенести у судову практику:
1. Пряма (фокусна) увага коли "очі на вас": суддя дивиться на адвоката, киває, робить пряме фокусоване слухання.
Проблема у тому, що фокусна увага рідко застосовується довго, бо вона затратна для мозку.
Суддя, який розглядає тисячі справ, не витрачатиме її без потреби.
2 Непряма (периферійна) увага, це вже про "слухаю, навіть якщо не дивлюся в очі"
Дослідження
- Крістофер Чабрі та Даніель Саймонс (експеримент "невидимої горили"; малоймовірно що будете читати книгу, але принаймні подивіться ролик)
- Енн Трізман (дослідила теорію фільтрів інформації)
- Нільсен та Маккей про подвійні канали обробки інформації
Як проявляється це в судовому процесі? Суддя переглядає матеріали, щось пише, щось читає у моніторі, телефоні, але слухає зміст. Юридичну інформацію можна ефективно обробляти через слуховий канал, навіть без зорового контакту. Багато суддів спеціально відключають зоровий канал, щоб краще чути логіку.
3. Йдемо далі. Розподілена увага це вже коли "суддя робить кілька речей одночасно"
Теоретичні основи:
- Міллер Джордж про обмежений обсяг оперативної пам’яті 7+-2
- Бадделі та Хітч про модель робочої пам’яті та фонологічну петлю
- Лаві Ніллі Теорія навантаження уваги
Як це в засіданнях? Суддя:
- - слухає адвоката
- - фіксує і записує
- - перевіряє норми
- - тримає в голові факти
- - стежить за часовими рамками засідання
Це не "неуважність"
Це професійна багатопоточність, натренована роками.
4. Далі, стратегічна увага, коли "суддя слідкує тільки за тим, що має юридичну вагу"
Цей феномен розкривається в роботах:
- Герберт Саймона (обмежена раціональність та фільтрація інформації)
- Гарольд Гарфінкель (етнометодологія та структурні фрейми сприйняття)
Тобто суддя не слухає все, а вибірково пропускає лише юридично релевантне: факти, норми, докази, уточнення. Емоції, риторика, маніпулятивні прийоми автоматично відсіюються. Це часто сприймається адвокатом як "неувага", хоча це навпаки - найпрофесійніший вид уваги.
5. Ще один різновид уваги - тонічна (довготривала), яка про "утримання структури справи у голові"
Дослідження
- Рассел Барклі про дефіцит тонічної уваги
- Майкл Кослін про ментальні моделі
- Джон Р. Андерсон зі своєю ACT-теорією побудови когнітивних структур
Суддя в засіданнях може виглядати розслабленим, але тримає в голові каркас справи: що вже відбулося, які сторони, яка фабула, що має бути з’ясовано.
Це фонове утримання структури. Воно не завжди виглядає як "уважність", але є фундаментальним.
6. Що цікава для осмислення юристами процедурна (інституційна) увага - "механіка системи", бо вона не про увагу людини, а цілої правової системи.
- Див. Брайана Тейлора з концепцією про увагу інституцій у формальних процедурах
Суддя не зобов'язаний демонструвати увагу зорово. Суд як інститут демонструє увагу через офіційні точки входу інформації:
- фіксацію в журналі судових засідань
- надходження доказів
- відзиви на клопотання
- письмові пояснення
Адвокат, який розуміє цей вид уваги, працює не з емоціями судді через неофіційні точки входу інформації (харизма, монолог, невербалівка, гучність), а з механізмами судової системи.
7. Негативна (захисна) увага це про "ігнорування як робочий інструмент судді"
- Дет. читайте Бек Когнітивні фільтри, викривлення
В ряді випадків суддя може навмисно ігнорувати певні речі: емоції, претензії, істерики, маніпуляції, образливі інтонації.
Це спосіб утримати нейтралітет і не провокувати конфлікт.
Т.ч. увага в суді - це не погляд очима, а механізм сортування юр інформації
Тому адвокат, який мислить побутово ("чому суд не сверлить мене поглядом?!"), втрачає розуміння того, як реально функціонує судова увага і своїм опломбом звужує увагу суду, робить насилля над когнітивним судді. Тобто погіршує свою ж ситуацію, бо коли людина стоїть на дощечках з гвіздками то фокус її сприйняття реальності звужується значно.
Суддя слухає не так, як люди на кухні.
