Інфляція обіцянок.
Обіцянка не про слова, а валюту довіри, яка існує лише доти, доки хтось вірить у її майбутню купівельну спроможність. Але будь-яка валюта може піддаватись інфляцї. Обіцянка девальвує, коли емітент, людина, яка її дає, втрачає репутаційний резерв.
Це як знайомий,який обіцяє що завтра буде халва, але ніхто вже не реагує на постопорожні бла-бла. Коли людина роздає обіцянки часто й легко, вони перетворюються з соціального активу на дрібну розмінну монету. Тобто надлишкова емісія обіцянок призводить до знецінення їх. Обіцянки тримаються на реальних діях і відсутність дій на їх підтвердження вичерпує золотовалютний резерв обіцянок.
До речі, якийсь час можна пожити в кредит обіцянок))
Одначе, ви ж розумієте, що соціальний ринок все пам'ятає. Люди фіксують дефолти. У певний момент обіцянка перестає працювати як інструмент впливу:
вона більше не відкриває двері, не прискорює переговори, не підсилює позицію.
І це вже не валюта, а сувенір. І може відбутися соціальний "шухер", бо система перейди у режим тривоги, оскільки будь-які нові заяви сприймаються як маніпуляція. Це уже психологічна гіперінфляція: всі слова автоматично знецінені.
Ps. Більше про соціальні валюти читайте в книзі Василь Масюк Архітектура визнання: як працює механіка соціального росту
