Роз'їхалися, але не розлучилися. Що далі?

Сімейний кодексом України в статті 119, передбачається можливість встановлення режиму окремого проживання подружжя. Це право реалізується за заявою подружжя або на підставі судового позову одного з них.

Причинами встановлення режиму сепарації можуть бути небажання або неможливість дружини або чоловіка проживати спільно. Суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання, якщо виявить наявність стійкого конфлікту подружжя в духовній, фінансовій та фізичній сферах або хоча б в одній з них.

Навіщо?

Основною метою встановлення сепарації, є надання можливості зберегти шлюб. Передбачається, що чоловік і жінка за час окремого проживання матимуть можливість об'єктивно і спокійно обдумати ситуацію, що склалася і в слідстві, прийняти раціональне рішення. Можливо, навіть, знайти шлях до примирення.

Встановлення сепарації не припиняє прав та обов'язків подружжя, встановлених Сімейним кодексом, які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав і обов'язків, прописаних шлюбним договором або іншими домовленостями між подружжям. У ч. 2, статті 120 Сімейного кодексу України, вказуються юридичні наслідки окремого проживання подружжя. Згідно норми Закону, майно, придбане в майбутньому, дружиною і чоловіком, не рахується набутим у шлюбі і є роздільною власністю подружжя; дитина, народжена дружиною після спливу 10 місяців, не вважається таким, що походить від її чоловіка; дружина (чоловік) може усиновлювати дитину без згоди другого з подружжя.

Як?

Кодекс пропонує два порядки припинення цього режиму: автоматичний (у разі поновлення сімейних відносин) і судовий (за рішенням суду, ухваленого за позовом одного з подружжя).

Сімейним кодексом України не обмежено час, протягом якого може тривати режим окремого проживання.