Врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних спорів
При вирішенні Сімейного спору суд, згідно норми Сімейного кодексу України, за заявою зацікавленої сторони може врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства .
Про поняття
Сімейний кодекс України не дає дефініції поняття «звичай». Дана категорія визначається в Цивільному кодексі України. У статті 6 ЦКУ, термін «звичай» представлено як правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Існує кілька видів правового звичаю: міжнародні звичаї; звичаї внутрішньодержавні; звичаї, які ґрунтуються на природному праві; місцевий звичай; звичай національної меншини; судовий звичай; звичаї ділового обороту і ін. Деякі звичаї фіксуються в документах. Але багато з них в документах не фіксуються, а мають характер правових аксіом, які зазвичай приймаються до уваги учасниками правовідносин.
Звичаї можуть мати характер конкретного правила, проте можуть бути окреслені в найзагальнішому вигляді.
Хоча в ст. 11 СКУ згадуються лише поняття «місцевий звичай» і «звичай національної меншини», суд не обмежений у своєму праві застосувати і інші види звичаїв, які не суперечать суті сімейних віднос.
Проблемні моменти
Однак слід звернути увагу, на те, що не можуть застосовуватися судами звичаї, які суперечать вимогам СКУ, інших актів законодавства, не відповідають договору сторін або моральним засадам суспільства, які мають загальний характер. Отже, можна зробити висновок, що правові звичаї за юридичною силою поступаються і СКУ, і актам законодавства, і договорами та іншим видам правових норм, таким чином, виступаючи скоріше доповненням до Закону, ніж основним способом регулювання цивільних відносин.
